Сонет

  
Сонет (Натура гибнет…)
Леся Украинка
Сборник «На крыльях песен»

Перевод Сергея Фатулева
13.09.2011 г.
г. Самара

Натура гибнет – в золоте, цветная, -
С улыбкою прощальной на лице,
Горя румянцем легким, в багреце,
Как девушка чахоткою больная.

Отхлопотала, прочь ушли заботы,
В труде жила и счастлива была,
Долги свои успела, раздала,
Отходит тихо… всё. Конец работе!

Спокойствие хранит, листвою покрывая
Печаль росы, как слёзы под платком,
От солнца ясного и от людей скрывая.

Природа эти слёзы льет тайком,
Боясь, что скоро ляжет вечным сном
В могильный снег под белым полотном.

[4 – 20 ноября 1890]
________________________________

Оригинал текста стихотворения:

Сонет
Леся Українка
Збірка «На крилах пісень»

Натура гине – вся в оздобах, в злоті, –
Останній усміх ясний посила
І краскою непевною пала,
Немов конаюча вродливиця в сухоті.

Недавно ще була вона в турботі,
Жила і працею щасливая була;
Тепер останнії дарунки роздала
І тихо умира… кінець її роботі!

Спокійно умира і листом покриває
Росинки білії, ті сльози самотні
Від сонця ясного і від людей ховає.

Натура ллє ті сльози таємні
Того, що хутко ляже в смертнім сні,
В холодній, білій сніговій труні.

[4 – 20 листопада 1890]