Встань, Тарасе, подивися
Що з країной стало
Неомріяна тобою,
Якой бути мала.
Підніми чоло провідне
З Канева побачиш.
Подивися на майдан
І з туги заплачеш.
Піднялися українці
З заходу-не з сходу,
І повстали брат на брата
Підбурені темной силой
Ворогом народу.
Та скажи ж ти їм, Тарасе
Скажи вся народу
Що це не ми, а чужинці
Каламутять воду!
Поділити хочуть Неньку
Щоб гідності впали
Щоб ми українці між собою
Могили копали.
Деж ти бачив, мій Тарасе!
Щоб там на майдані
Українка бруківку збирала
Від якої щоб за тином
Така ж сама українка
сина поховала.
Деж, Тарасе, видно було
По людях стріляти
За це, навіть без вагань,
Прокляла б і мати.
Глянь Тарасе,що за люды,
Роблять там "погоду",
Не спитавши ні тебе,
Ні думок народу.
Деж та правда, деж та віра?
Де гідність в країні?
Видно розум їх покинув,
Не вернувся нині.
Підскажи ти всім, Тарасе,
Як правду шукати
Щоб біду нам відвернути,
Не пустити в хату.
Від батьків і до онуків
Всі у нас хороші.
І прогонять з крісел панство,
Яке любить гроші.
За нас, Тарас, не хвилюйся,
Правда вельми буде,
І Народ наш український
Тебе не забуде!
2013 год
Другие произведения автора:
Чтоб не говорили люди...
А ты,все хохочешь...
Считайте это просьбой
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
Сильно написано!!! 
