ПРОСТАК В ТУМАНІ
Я неотесаний, то й що…
Думок і сумнівів наївно не скриваю.
Як всі, лиш правду хочу знать,
Без витівок і зайвої приправи.
Нащо в гримасі корчити лице
Коли не розумієм так багато
І в міфах зрощуєм дітей,
Плекаєм суєвір'я так завзято.
Самі ми винні, безсумнівно, в тім,
Що демагогів всі навчились слухать.
Все прислухаємось до мудрості юрби,
Розкривши онімілий рот, розвішуючи вуха.
Як цінимо пустий авторитет
І тих, що обіцяють гладко.
Готові заплатити наперед,
Ще й хабара – невігласа печатку…..
І армія безсовісних росте,
Жонглюючи довір'ям і обманом…
Ми ж творим ідолів самі
І предків винуватим надто рано.
Весь світ погруз в солодкий сон.
За гроші нині все можливе.
Підробки так вплелись у побут наш,
Що і лікарства не правдиві!
Де ж починається обман?
Науці річ не дослідима.
Та, зрештою, система зла
До всіх основ своїх прогнила.
Облишмо ближньому торочити брехню.
Бо правда, хоч гірка, дає надію.
Залишмо ейфорію і байдужості і сну,
Людина здатна відновити мрію!
Захарія 8:16: «Оце речі, які будете
робити: Говоріть правду один одному,
правду та суд миру судіть у ваших брамах».
2 Петра 3:13 « Але ми за його обітницею
чекаємо нових небес і нової землі,
на яких перебуватиме праведність».
Другие произведения автора:
ИТОГИ ЕСТЕСТВЕННОГО ПЕРЕБОРА
ПРИЗНАНИЕ ПОЭТУ
КЛАДОИСКАТЕЛИ
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
