Після обіду, в день святковий
Зібрались «нові козаки».
В краю не ніби то казковім
Де яр, є ліс, та ще й ставки.
Вони розсілись за столами,
Чого там тільки не було.
Горілку пили гранчаками,
Поки Левка не розвезло.
Левко кремезний, козак сильний,
До того ж норов запальний.
І такий в’їдливий, настирний,
Навіть коли він не правий.
Отож Левко почав співати
На перебій, не так як всі,
Ліві слова якісь вставляти,
Що не вставлялись у пісні.
Отаман випав у відключку,
Нижчі чини теж вдрободан.
Лише Левко почухав «ручку»
І залпом випив ще стакан.
- Кулак свербить, мабуть до бійки,-
І зразу стукнув козака.
Який не п’яний був на стільки
Та вищий чином за Левка.
І зав’язалось, що нетреба,
Кулачний бій між козаків -
Хлопців сучасних з цього плем’я-
І вже скандал поміж братів.
А до горілки були рідні
Із поглядом на все одним.
Коли підпили стали різні,
Тож згадували хто є ким.
Хто був заможним, а хто бідним
І хто багатий - серед них.
Отож Левко давав всім рівно
Раз у «табло», а раз під - дих.
І так возились вони довго,
Поки не смеркло на дворі.
Отямившись отаман строго
Усім построїтись велів.
Почувши голос командирський,
Левко до тями вмить прийшов.
Та вигляд був до болю кепський
У всіх хто в стрій отой зайшов.
Ну козаки! Ну і герої!
Немов півтищі літ назад,
Все між собою мордобої
Чинили точно так до свят.
-Так, кроком руш, до електрички!
Пора вже їхать по хатам.
А ті хто заховавсь по «ничкам»,
Мерщій у стрій, бо я вам дам.
І поповзли побиті, п’яні,
З кущів до строю козаки.
Носи в крові, сорочки рвані,
Ще й начіплялись реп’яхи.
Такі сучасні ці герої,
В козацтві водяться тепер.
Годяться пить спиртні напої,
Дух патріотства в них помер.
Забули чийого вони роду,
Слов’янський дух у них ще спить…
Та ніч* пройшла, і вже народу
Ніхто не вказ, як треба жить.
Бо роду пам'ять пробудилась
І відсікла мерзоту геть.
Пороки чужді відвалились
І засіяла в людях честь…
* - Ніч Сварога.
©Миколай Хименко
Другие произведения автора:
Даль
Дед и черти
Осенний день
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
