Жив у баби рижий кіт
Та такий ледащо,
Коли звали на обід,
Він не йшов, ні за-що
Гукає баба, киць, киць, киць,
Їжу положила
Той лежить, ще й горілиць,
Мов розправив крила.
Лапки дивно так зігнув,
Хвостиком махає,
Одним оком підморгнув,
Вставати не бажає.
Баба знову, киць, киць, киць,
Рижику мій любий,
Ти хоч трішки подивись,
«Віскас» же на блюді.
Той вусами ворухнув,
Скоса подивився,
Носом аромат нюхнув
І в клубок згорнувся
Робить вид, що міцно спить,
Бабу він не чує,
Так лежить собі мурчить,
В думці все міркує:
Господиня не тямуща,
«Віскасом» мордує.
На базар не йде ледащо,
М’ясце не купує
І десерт мені жалкує.
Молочка не купить,
Мене «віскас» той дратує,
Коли з’їм, то нудить…
Другие произведения автора:
Призвать бы стоило нам Батьку
Воробей
Бывает в жизни время замирает
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
