-Мамо, здрастуй! Я знову сьогодні на вахті,
Де мятою пахне заляканий вечір
І злипаються очі. А з неба смарагди
Спадають в гніздо всиротіле лелече.
Вчора вдень ці лелеки від нас полетіли,
Вчора вдень, коли грім кононад не вжухав
Я дивився їм вслід - моє серце тремтіло
Тож душею за ними у небо злітав.
- Здрастуй, мамо! Так хочеться знову додому,
Так домашнього хочу смачного борщу,
Та на вахті, нічну пересиливши втому,
Пса чужого своїм сухпайком пригощу.
Моя рідна, тут ніч така тиха кубельцем
Знов заснула у цій фронтовій полосі.-
Вдалині, за тоненьким зеленим стебельцем
Раптом блиснув вогонь у ранковій росі.
Я побіг - бо закашляли хрипло гармати
Плюючи вдалечінь смертоносний метал,
Що уп’ється у стіни ще теплої хати,
Та впаде на очах у людей наповал.
Так не хочу я тиснуть курок автомата
Та у проклятій цій - братовбивчій війні,
Я все ж мушу стріляти, бо поруч розплата-
Влучить в спину мою або ж в серце мені.
…Бій затих… Є нагода хоч трішки спочити-
На стіжку вже старої соломи приліг.
А ввісні бачив брата – просив закурити
Та до мене ішов не жаліючи ніг.
…А я цілився в нього на цім полі бою,
Терпли руки і жаром пашів автомат:
- Та стріляй! : - хтось кричав за моєю спиною
Я не зміг , бо в прицілі, бездушнім, мій брат.
Знов вдивляюсь в приціл. Ось розвалена хата,
Дим з лікарні і груша схилилась у рів
Тут обклала війна даниною солдатів
І збирає всі сльози своїх матерів.
Повернемось, надіюсь, до рідної хати
Ми із братом коли вже не буде війни
А поки прощавай, хоч зарані прощатись,
Бо так хочеться жить.
«Твої любі Сини» Другие произведения автора:
Памяти скульптора Ивана Воропая
Виртуальная любовь
Гадалка-осень
Новые
Меню
