Шовковиця на маминім дворі

Шовковиця на маминім дворі мене зустріла,
Чорно-синім оком підморгнула й весело сказала:
«Ну, що? Пішли, я тобі розповім
Що тут без тебе трохи відбувалось.

Візьми, попробуй ягідку мою.
Згадай той смак. Який ніде ніколи
Не зустрічавсь. І я тебе візьму
І з часом трохи треба буде спорить.

Шовковиця та за криницею стоїть.
До неї всі підходять за совітом.
Вона все зна. Весь час на нас зорить,
Й кисло-солодким говорить отвітом.

Ідуть до неї люди і шпаки,
І горобці, і білки прибігали.
Шовковиця ізрання ще в росі,
А запитань їй ставили чимало.

Шовковиця, як мама, розказать
Готова все і всім. І все це даром.
Там ягід не злічить. Хватає всім,
Й п’янить легким і вічним-то нектаром.

Для мене символ дому – це вона.
Її ніколи забувать не стану.
Шовковиця нам віддає сповна
Чого чекав в житті і що по плану.

Я знаю точно: ягідку з’їси,
Підеш із дому і усе удасться.
Ти тільки її трошки попроси,
Хай хоч у сні з тобою буде зустрічаться.

Мій дім. Моя родина. Мій поріг.
Мої батьки: маленька мама, сильний тато.
Ти забувати їх не смій – то гріх,
Приїдь додому і працюй завзято.

Ми вже давно гуляєм по світам.
Шовковиць різних зустрічали ми немало.
Але ніколи, навіть ти не мав,
Ні смак, ні колір відшукати схожих ягід.

Я повернусь хоч подумки сюди.
Я часто в сні додому повертаюсь.
Я бачу знов: шовковиця в дворі
Мене і брата з радістю стрічає.