Німби на сраці
Заходь в це місто обережно, мандрівник,
аж тут цікаві мешкають створіння!
Не ті чіткі фігури, що ти звик
раніш стрічати, ні, з них кожен - двійня.
Язик подвійний, ніби в тих гадюк,
думки двояться, хоч ані краплини
горілки не кружляють. Навіть, друг,
на сраках німби носять... Так, хрестоматійні
і християнські, схожі на таріль
з відсутнім дном. Вони, неначе шляпи,
собі їх надівають - це їх стиль.
Та з голови ковзають вниз... Етапи
борні духовної завжди такі,
відмітиш ти. Авжеж. Це досить слушно.
Та ці шапки також і надважкі,
якщо привласнювати їх. Тому так душно
на їхніх однобарвних зібраннях,
після котрих казяться, брешуть, б'ються
гладкі сини тих християн в кутках,
де вже зненацька не заскочуть. Мнуться,
брудняться свіжі молитви, псалми!
Батьки між тим в два боки походжають,
святі, вдоволені. Над кожним "ми"
донизу німби нетривкі спадають...
1.05.2022. Другие произведения автора:
Больничная элегия
Гражданин из погибшей Трои
Генофонд
Новые
Меню
