Несе мене часу ріка
Крізь простір й час у небуття
І безліч в ній пливе човнів
До океану вічних снів
Посеред криків й метушні
Лежу і я в своїм човні
Стерна не має і вітрил
І очі наче хтось прикрив
Хотів розплющити не сила
То смерть мабуть мене зустріла
Торкнулась злегка,знай це все
Хай течія тебе несе
Той океан не знае краю
Не видно дна і берегів
Нема рабів ,й царів немае
Багатих й вбогих рівні всі
Там мученик прагне відплати
Тим що кричали розіпни
Жертовна кров не ллєтся марно
Кати ж благають все простіть
Той хто судив тепер підсудний
Кого судили в свідках всі
Нема святих розумних й дурнів
По їх ділах пізнають всіх
Хто в правді жив того до раю
До хмар до витоків життя
Той хто грішив у вир впадають
До дна,до пекла,забуття
Другие произведения автора:
Крик душі.
Полнолуние
Гнездо.
Новые
Меню
