Висить намисто із живих ворон…

 

Висить намисто із живих ворон…
Таку картину я в дорозі споглядала.
Вони мене неначе виглядали.
А я сміялась на їх «Кар» і бігла вон.

Намисто. Вже коралове в нас є.
Тепер купить до нього треба вишиванку,
Щоб кожен хрестик зберігав мої світанки,
Сміявся і казав, що він у мене є.

До вишиванки я «сваровські» прикуплю.
Я ж не ворона, а скоріш сорока.
Сиджу, мовчу, й при цьому не мовчу.
Блистіть «сваровськими» прикрасами охота.

І спонсор, що із конкурсу, пришле Леп-топ,
Щось і його я дуже захотіла.
Писати буду. Зошит і перо
Леп-топа не замінять, але він – то сила.

Що ще? Машину хочу я
Таку скромненьку: «Мерседес» чи «Бентлі»,
Щоб покататися могла сім’я.
Розмов вела хороших і відвертих.

Так, в ресторан я запрошу гостей.
Замовлю щось найкраще, найдорожче.
У мене ще багато є ідей,
І зупинить мене не так то просто.
 

 

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0000428 от 24 мая 2011 в 18:58


Другие произведения автора:

Мини. Судьба подвешенного языка.

Як голосно збігає час

Первый день двенадцатого года (Номинация "Новогодние поздравления")

Рейтинг: 0Голосов: 0901 просмотр

Нет комментариев. Ваш будет первым!