Піски

Час спливає.

Я вже набавився з часом,

як те хлоп’я з піском,

золотим і гарячим.

Скілько його протекло

крізь щілини

стиснутого кулака,

скільки разів долоня

лишала розслаблений,

незрозумілий відбиток

чи намагалася закарбувати

свій візерунок на рихлій поверхні;

зводились вежі,

або будувалися замки,

легко народжувались і зникали,

ніби міраж, до якого

ти сам поспішав,

собі задивляючись вслід.

Можна насититись грою із часом.

Можна втомитись від неї,

схотіти, мов зливи,

вічності, сісти й чекати,

доки обличчя довкола

змінюють зрадні

невтомні бархани.

14.08.2023.

Другие произведения автора:

Никогда не знаешь...

Украина пробужденная

Бог пришел