Стара пісня на сучасний лад

23 декабря 2014 — Валерий Коростов

 

Ой, змайданилася Україна,

Ой, змайданилася Україна.

Грала з сірниками

Та себе спалила,

Як дитина.

Гей, сірниками

Гей, догралась, мов дитина.

 

А в Верховній Раді

Ті ж мармиги

А в Верховній Раді

Ті ж мармиги.

Ведуть нас в Європу

Без грошей і світла

Д'горі дригом.

Гей, долиною,

Гей, широкою

Д’горі дригом.

 

А на, а на Сході

Файна юшка,

А на, а на Сході

Файна юшка.

На сльозах і горі.

Без кінця і краю

Та петрушка.

Гей, очманіла,

Гей, божевільна

Та петрушка.

 

Що ж тепер, панове,

Нам робити?

Що ж тепер, панове,

Нам робити?

Як нам теє лихо,

Що у вікна лізе,

Зупинити?

Як драні двері,

Гей, всі шпарини

Затулити?

 

Будем язиками затуляти.

Будем язиками затуляти.

Будем балачками

Ворогу і лиху дошкуляти.

Гей, звідусюди,

Гей, добрі люди,

Дошкуляти.

 

Може, заграниця допоможе,

Точно заграниця допоможе.

Візьме наше краще,

А нам подарує

Що негоже.

Гей, здере краще,

А нам те відвалить,

Що негоже.

 

Ой, змайданилася Україна,

Ой, змайданилася Україна.

Грала з сірниками

Та себе спалила,

Як дитина.

Гей, сірниками

Гей, догралась, мов дитина.

 

 

 

Аудиофайл http://music.lib.ru/editors/w/walera_k/alb0.shtml#stara_psnja_na_suchasnij_lad

 

http://www.stihophone.ru/works.php?ID=28683

 

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0185871 от 23 декабря 2014 в 13:37


Другие произведения автора:

Проснешься ты от тишины...

... я зараз викурю цигарку

Диалоги и монологи

Рейтинг: 0Голосов: 0467 просмотров
Юрий Гость # 23 декабря 2014 в 13:46 0
МАЙДАН ДО КІНЦЯ
«Ненавидьте зло і любіть добро..»(пророка Амоса 5:15)

Бурхливе море – збурений МАЙДАН.
Потоки ненависті і людського гніву.
Немов казан, в шаленому вогні,
Де мусять вигоріти і облуда і провини.

Тут, всупереч всім магам – байкарям,
Кривих дзеркал хранителям убогим,
Повстане правда, згине дивний сон,
Обдурені невинні звернуться до Бога.

Ми не від вчора в темряві живем.
Пройшли шляхи насильства, бруду, зради.
Слова улесливі приспали совість нам…
Мамоною заражені поринули в розваги.

Де наші судді й священство,
Що слухають Живого Бога?...
За мурами палаців згинули давно,
Марні традиції – вся їх підмога.

Хто поділив на клани цілий світ
І виростив бездушних зомбі «славних».
Католик нищив у війні своїх…
Тепер в обіймах смерті православні.

Якому богу служить їх Синод?
Правдивий Бог війни не хоче.
Син Божий до усіх племен прийшов,
Та меч і ненависть до нині ще клекочуть.

Пробуджується совість в злидарів.
Час настає признати правду:
Жорстокі, хижі слуги Сатани
Не оправдаються за кров і зраду!