Читаю Книгу

11 мая 2012 — Илга Лукина
article52144.jpg

 

 

Читаю Книгу в которой с блеском

Премудрость Бога рекли пророки.

Ну как не верить словам библейским?...

Не верю только, что Бог был строгим!

 

Из праха вышли, вернёмся в землю,

Ужели жить нам, не прекословя?...

Смирю гордыню, но не приемлю,

Пусть даже вышней Любви, условий!

 

Я вопрошаю, склонившись в Храме –

Ужели Тот, что всегда над нами,

Что Миром денно и нощно правит,

Желает видеть детей рабами?

 

А те, что служат, чадя кадилом,

В крестах из злата живут убого,

В мешке пытаясь запрятать шило,

Острастку шепчут: "Побойся Бога!"

 

Отца бояться? Но Он – всеведущ!

Возможно ль мысли от Бога спрятать?

Ужели хвори, людская немощь –

За дерзость жизни грядёт расплатой?

 

Читаю Книгу и светлой песней

Пою молитвы с другими вместе.

Ну как не верить словам библейским?...

Не верю строчкам о божьей мести!

 

 

 

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0052144 от 11 мая 2012 в 17:54


Другие произведения автора:

Небо

Песня о войне

Придумаю

Рейтинг: +8Голосов: 8701 просмотр
ВЛАДИМИР ЛИЩУК # 11 мая 2012 в 18:08 0
ЧТО тут сказать! НЕЧЕГО! ПОЛНОСТЬЮ СОЛИДАРЕН С АВТОРОМ, но вот сказать бы не смог! Очень!!!
Илга Лукина # 11 мая 2012 в 18:22 0
Спасибо, Владимир!
Давно у меня в душе зрело это стихотворение.
А сегодня выплеснулось с внутренним душевным надрывом.
Надеюсь, что читатели поймут меня правильно!
Юрий Гость # 29 мая 2012 в 19:16 0
Бог долготерпит, но до предела,
  Ждет - поумнеют, уйдут от Злого...
  Лукавый в рабство продал обманом..
  Кто знает Бога, найдет дорогу!

  Но как узнает без слов науки,
  Кто нам расскажет из Слова Бога?
  Людских фантазий весь мир наполнен,
  "Чадят кадилом", гнетут убогих.
Илга Лукина # 29 мая 2012 в 19:34 0
Спасибо за экспромт, Юрий!
Юрий Гость # 29 мая 2012 в 19:26 0
ВІДКРИВАЄМО БІБЛІЮ                                      16.03.2011.

Приходить час і застаріла мода
Цікавість нашу вже не може зупинить.
Вже Леніна томи, як рідкість,
Ще не відкривані пішли з полиць.

Нас мудрагелики і дурисвіти
Знов дурять таємничим і страшним.
Ефір напружено пульсує,
Окультний світ наш розум полонить.

На всі смаки невігласів забитих
За гріш, за ламаний п’ятак .
На перехрестках, переходах і вокзалах
Нам цей непотрiб збути норовлять.

Їм Нострадамус все відкрив…
Нема для них ніде нового.
Так простаки, відкривши рот
Геть відвернулися від Бога.

Хоч кожен має Біблію свою,
Як талісман, як справу звичну…
Хто дослідити захотів?...
Відповідально і критично

Написано в самім кінці,
Для всіх лукавих осторога,
Що Документ незмінний цей,
Інакше справу маєш з Богом.

Хто нам до нині пояснив,
Яка чекає нас Дорога…
Нам вічність Бог у розум дав.
Щоб вічно жити, йдім  до Нього!.

Івана 17:3 ; Римлян 6: 23; Об’явлення 22:18,19
Илга Лукина # 29 мая 2012 в 19:36 0
Красно дякую, Юрію!