Из жизни Тараса Шевченко

3 декабря 2013 — Валерий Пайков
Всегда мечтал о глазках карих,
о ласке женской, о садах,
а сам писал о государях,
о москалях да о жидах.
И признавался: надоели
паны, казаки, крепаки...
Шли за неделями недели,
но нежной не было руки,
которая бы пожалела,
уберегла от всех невзгод.
А Богу не было и дела
до мук его - который год.
И только Каспий, море только
о счастье пело по ночам..,
и щедро сдабривало солью
прокляться царским палачам.
16.06.2013
© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0147088 от 3 декабря 2013 в 14:25


Другие произведения автора:

Пиши этой женщине чаще

Хор ветеранов

Окно

Это произведение понравилось:
Рейтинг: +1Голосов: 1537 просмотров
Юрий Гость # 1 апреля 2014 в 19:54 0
К О Б З А Р   Б Е З    Є В А Н Г Е Л І Я
23,03,2010,
Возвеличення Шевченка дійшло до межі
коли його «Кобзар» стали називати
«Євангелієм для українців»

Знов нас наївних хочуть ошукати
І наші біди та нужду
Собі на службу мріють взяти
Бо ми до нині темні, без ладу.

Який величний, трепетний борець
Не скорений суцільним блудом.
Повстав як і його народ
Проти тиранів, вбивць і носіїв облуди!

Та скрили правду від простих,
Тлумачать так як їм потрібно.
Закрили Батька від людей
І вперто нищать кожне світло
.
Спочатку Бога відреклись,
Шанують замість Батька Сина.
А далі  Слово Боже – Вість
Людським «пророком» підмінили.

Тепер святоші і чинці
Святити підуть постаменти
Де син України стоїть
Закутий в бронзу, як безсмертний.

Колись він Біблію читав,
І трактував як вмів і слухав.
Тяжке «чому» весь вік питав,
Та думки  Бога не дослухавсь.

Син Божий не на те прийшов,
Щоб ненависть посіяти й розруху.
Він кров Свою за всіх пролляв,
Щоб вічно жив, хто Правди слухав.

Тому для всіх, на всі часи
Євангеліє – слово миру......
Кобзар зацькований волав
До помсти за свою Вкраїну.

Та навіть в непробудній тьмі
Поет не стримуючи гніву
Картав гнобителів – ксьонзів,
Паскудив «церкву – домовину».