С натуры

13 апреля 2013 — Дмитрий Кречет

 

 
Не звинувачуй мене за любов.
Не розбивай моє юнеє серце
Сплетінням відвертих розмов
Про погляд мій на мистецтво.
 
У кожній миті серце завмира,
Коли я чую твій блаватний голос.
І з-під мого напхненного пера
Народжується в римі - слово.
 
Яка ціна розпродажу життя? -
Воно безцінне, як моє митарство.
Воно безсмертне в почуттях
І на землі, і в Божім царстві.
 
Розповіси в симфонії дощу,
Що навесні стоять дерева в цвіті.
Я вже ніколи, люба, не пущу
Тебе одну блукать по білім світі.
 
Я зорями повквітчую листа,
І з поцілунком відішлю конверта.
І хай вони, побачивши міста,
Розкажуть про любов - відверто.
 
Чому тебе хтось інший колисав,
Коли була ти йще маленька?
Чому не я тобі листи писав,
Коли пісні виспівувала ненька?
 
Моя любове, чарівливий сон
Мені під ранок в темряві наснився:
Як ми по парку ходимо разом -
Легкий туман на голови спустився.
 
Моя рука охоплює плече -
Ти так любила ті наївні жести.
І краплі сліз спускаються з очей,
Та капають на землю, наче сестри.
 
Ти плакала від щастя - я це знав.
Метелики кружляли у долонях
В цей день, коли прийшла весна.
... І я вже відійшов з просоння.
 
Я бачив тисячі одноманітних снів,
Як чорно-білих, так і кольорових.
Але дорожче твоїх теплих слів
Не може бути те примарне слово.
 
Частіш всміхайся, і частіш радій.
Нехай слеза тече лише від щастя.
Бо моє серце прижилось в тобі,
А губи ніжно вдарились в зап`ястя.
 
26.03.2013
 
© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0112394 от 13 апреля 2013 в 19:49


Другие произведения автора:

Мотив

Короткая ночь

Кладбищенская ночь

Рейтинг: 0Голосов: 0458 просмотров

Нет комментариев. Ваш будет первым!