«Ой чом ти, буслю,
Не вилітаєш,
Чом дітям весни
Не даєш?»
Це співали колись
в Україні
на велике
церковне свято,
як тепло починало
зимні
дні наповнювати і
радо
відчинялися сонцю
назустріч
із рипінням
затерплі вікна.
Звичним циклом
природний устрій
лад наводив.
Тепер каліка
устрій цей, а
«весна» зазвучало,
як «війна», і до
серця ближчим
став той опір,
віри кружало,
подвиг в озері
Севастійським!
Ми долаємо злії
незгоди.
Десь далеко іще
наш бусол.
Святі воїни
входять в воду,
на морозі нічнім
загуслу…
22.03.2022.
Другие произведения автора:
Апофеоз
Матушка_расєя
Траектория подвижника
Новые
Меню
