У безодні страждання облиш,
Знаю вигризуть миші обличчя,
Але ти кричати не смій,
Прийде час блукання у стінах.
Там століття як година мине,
Не ступай слідом за мною,
У канаві слизькій пропадеш,
Якщо з темряви ногу не виймеш.
Чуєш знову цокотіння зубів,
Чому ти застиг, не смієшся?
Твій давно закінчився світ,
А в моєму радіти не місце.
Другие произведения автора:
Подолай у собі
Ми голодранцi
Де твоя гідність скажи мамо?
Новые
Меню
