А листопад стоїть в журбі осінній
І листя-сльози падають до ніг.
Ще теплий промінь пригорнув калину -
Він її від холоду зберіг.
В обіймах сонної перестороги,
Я відчуваю серцем - поруч ти,
Шумлять холодні листопадові дороги,
Де тліють нами спалені мости.
Спалено мости між нами назавжди,
Згоріло все, кохання вже немає.
Куди тепер тобі, мені - куди?
Не знаю я, і ти, мабуть, не знаєш!
Осів туман холодною журбою,
Тепла не повернути нам назад,
Волає серце, плаче за тобою:
- У всьому винен місяць листопад!
Другие произведения автора:
Четыре ноля
Ещё февраль простуженно чихает...
А помнишь...
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
