Я у вогні згораю ніщівному…

01.12.2010 р.

Я у вогні згораю ніщівному…

Я у вогні згораю ніщівному

Свого кохання, що палає в жилах,

Весна життя мого, такого молодого

Все далі й далі…потопає в милях…

Куди тече ріка мого дівоцтва?

Навіщо час такий мінливий та швидкий?

Що я устигла за років свого отроцтва

І вир подій куди мене крутив?

Життя зі своїм темпом невблаганним

Несе мене дорогою все далі.

І від кохання першого – лише зів’яла квітка,

На серці ж – невиліковні рани…

Попечена душа вогнем розлуки,

Ізжалена устами ревнощів та зради.

Не будем вже ніколи ми укупі,

Та не зігріємось теплом любові та відради.

Й погасне в церкві та остання свічка,

Поставлена колись за нас с тобою,

Заупокійно заспівають про кохання,

Що повело кудись нас за собою.

А я згорю у тій любові та розпуці,

Згорю вся до останньої краплини,

В життєве літо понесу віднині

Лиш пам'ять, виболену в муці…

Другие произведения автора:

Посвящение

Попутчик смерти

Если встретишь меня...

Это произведение понравилось:

Сергей Николаев