Все із крайності в крайність, тікає неначе земля
із під ніг, і не хочеться жити у відчаю.
Але ти не мовчи, і скажи, - Все байдуже, я вистою.
Може й варто платити по виписаним векселям,
але тільки не зараз. Підштовхує, може, нечиста?
Ти стоїш на краю, попереду життя
сенс не бачиш,
тільки кличе безодня. Ти рушити хочеш в нікуди?
Ні, не варто тобі, лише треба повірити в чудо.
Озирнись, десь навколо є любляче серце гаряче
в унісон тільки поруч з твоїм воно битися буде...
Ти не віриш в кохання, взаємне на
серці без болю,
А безодня шепоче, - на вибір свинець
чи петля?
І невже ти не знаєш, що можна почати з нуля.
Чи у тебе є шанс? Ти не хочеш дивитись навколо?
Ти питаєш, - "Навіщо?" А я відповім тобі, - "Для"
Для кохання, для щастя, і навіть для мами і тата,
і для того щоб бути сильніше щоденних проблем.
Вирішаючи крок - шаг в безодню, і що? Королев
серед тисяч жінок, безумовно,не так вже й багато.
Однією із них можеш бути з своїм королем…
© 22 июня 2014 г., 9:03:32
Другие произведения автора:
На полчаса в Рай...
Брызги
“Пять минут”
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
