Зачекай

5 августа 2020 — Сергей Куринный

Ти обіцяла і я обіцяв.

Може, ми десь заблукали в дорозі,

темряву ночі відчувши. На дроті

жалісний лемент у вухо стріля

кулями вірності. В черзі пробачень,

знов обіцяння, а потім, неначе,-

Інший дзвінок, відповім. Зачекай.

 

Очі сховавши за тисячі миль,

ніжні слова відпускаєш на вітер.

А на наступний дзвінок кілька літер

до обіцянок, без певних зусиль,

у повідомленні відгук з питанням,-

Кинути все я не можу негайно.

Ти ще кохаєш мене? Зачекай.

 

Я зачекаю, якщо обіцяв

викреслив дні, що чекав, із життя.

Ти обіцятиме. Знову слова

знімуться з вуст, наче виплід з куща.

Ти обіцяла і я обіцяв.

 

© Сергей Куринный   28 июля 2020 г., ‏‎18:08:51

 

Дословный перевод:

 

Ты обещала и я обещал.

Может, мы где-то заблудились в дороге,

темноту ночи ощутив. На проводе

жалостливый крик в ухо стреляет

пулями верности. В очереди прощений,

опять обещания, а потом, как будто,-

Другой звонок, отвечу. Подожди.

 

Глаза спрятав за тысячи миль,

нежные слова отпускаешь на ветер.

А на следующий звонок несколько букв

к обещаниям, без определенных усилий,

в сообщении ответ с вопросом,-

Бросить все я не могу немедленно.

Ты еще любишь меня? Подожди.

 

Я подожду, если обещал,

вычеркнул дни, что ждал, из жизни.

Ты будет обещать. Снова слова

снимутся с уст, словно плод с куста.

Ты обещала и я обещал.

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0320098 от 5 августа 2020 в 16:38


Другие произведения автора:

Я бы тебя носил на руках

Закончилось лето

Горит свеча

Это произведение понравилось:
Рейтинг: +1Голосов: 1177 просмотров
Юрий Гость # 30 августа 2020 в 21:17 0
НА СТРУНАХ СЕРЦЯ

1 Івана 5:19 «…, а весь світ лежить у владі Злого.»

Нам музика зворушує серця.
Слова пісень торкають почуттів.
Дають наснагу до життя,
Кохання – ніжне забуття.

І непомітно вже ведуть
В чудовий, дивний світ.
Мелодія в потік перероста,
Захоплює в божественний політ!

На крилах пісні подвиги летять,
Підкорюють вершини різних сфер.
Єднають душі у один народ,
Дають розраду в горі дотепер.

Та помисли не завжди в нас одні.
Зіпсутий світ оспівує поганство.
Звеличує і блуд і перелюб,
Насильство вже сприймається нормальним.

Чому в наш побут проникає марнота.
Тупі без змісту вигуки куплетів….
Чи в пам’яті народу вже пітьма,
Чи в нас забракло співаків, поетів?

Хто замовляє цю отруту на екран?
Руйнує душі, плодить беззаконня.
Людина тратить вигляд свій земний
І серце опоганює потворно.

Матвія 15: 18,19 «Однак те, що виходить з уст,
походить із серця, і саме воно опоганює людину.
  Із серця, наприклад, походять злі думки, вбивства,
перелюб, блуд, злодійство, лжесвідчення і богохульство.»