Богдане, Богдане...

Богдане, Богдане, яку ж ти важку
залишив нам спадщину, славний Богдане!
Вже й ляхи нам друзі, уже й на віку
написано, щоб полягли басурмане,

а теє московськеє лихо повзе,
чатує і ловить, як полчище бісів!
Богдане, Богдане, як нам не везе
з сусідом - бодай ти б їх краще повісив,

послів тих у шубах і шапках рудих,
які в наші землі пробрались, мов лиси.
Богдане, Богдане, вдивляючись в них,
невже не помітив ти гострії списи,

націлені в душу майбутніх віків?
Невже тобі, батько, забракло і волі?
Я вірю, я знаю: ти тільки хотів,
щоб, наче Христос на небеснім престолі,

по правді і честі народ панував.
Але серед цього народу - іуди!
І ось вже розп'ятий Пан-Бог. І почав
свій шлях історичний твій гріх звідусюди.

Та помилка, що ніби вирок лягла
на тих, кого власністю знову вважають.
Богдане, Богдане, чому стільки зла?!
Нові басурмани твій край розтинають...

10. 06. 2022.

Другие произведения автора:

Вишневой чешуей по тротуарам

Травинка-былинка мне ногу щекочет

Тиш… шина