Твій силует малює мені осінь,
Вночі вогнем палаючого листя.
Ти чарівна, бажана, але зовсім,
Не казка це, яка мені знов сниться.
Де я тебе, знов, можу обійняти,
Поцілувати в лагідні вуста.
І в поцілунках страсті помирати,
А ти вночі, розпутна і свята…
Де ніжність, страсті і палкі бажання,
То вічність с нами ділиться секретом.
І в цім раю з тобою зорі ранні,
Змітають сон, змінивши ніч портретом…
© Сергей Куринный 6 ноября 2011 г., 9:52:05
Другие произведения автора:
Поцелуем ресниц...
Полшага до измены
Кратко...
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
