Хочу дещо тут з'ясувати,
розставити крапки над "і" -
хто є справді хазяїном. Навіть,
якщо інше ввижається блазням,
що підлогу собою метуть
і закочують в захваті очі
перед вибриками ненормальних,
ницих та жалюгідних створінь,
яких навіть помітити важко
на високому троні з-під барм...
Мене вбити хотіло таке.
І дітей моїх знищити також.
І багато жбурляло заліза
в нас воно смертоносного,
адже, без жартів, вважало,
що від нього залежить: нам жить
або вмерти. Безродне і хворе.
Було страшно! І навіть на мить
вже здалося, що дійсно воно,
це безродне і хворе, огидне,
дійсно здатне вирішувать щось.
Та (підхожу до суті, панове)
від Господнього образу раптом
відокремився промінь тремкий
і попав в моє серце, і там
заспокоів розбурхане, ніби
маслом опікові відповів
по молитві, що відчай Йому
посилав, похлинаючись криком!
.....................
У безпеці ми нині. Нас спас
справжній Цар і Володар. А той,
хто нам смерті бажав, осрамивсь.
Те саме провіщатиме й Вічність.
21.04.2022.
Другие произведения автора:
Цикута
Стадіони
Эпитафия расколотой плиты
Новые
Меню
