Коли лякає тиша і немає
ні краплі сну, коли серцебиття
ти плутаєш із вибухом снаряду,
коли війна у кожній клітці тіла,
коли найменший шурхіт, ніби залп,
а дах стає прозорим і крихким,
як скло, а скло – скопиченням осколків,
тоді єдине слово, що дає
прихисток, – це «Господь», а далі вже
молитва перетворюється тихо
на срібний шлях, який тебе веде
у райське бомбосховище…
Аж раптом
здригаєшся ти знову, бо заснув,
а поряд діти, треба вберегти
і встигнути кудись, сховати, дати
їм шанс на порятунок! Так уже
ми мучаємось тиждень, хто не в змозі
сражатися зі зброєю, і це
тягар принизливий, і слідом за
молитвою зривається прокляття!
03.03.2022.
Другие произведения автора:
Інакші світи
Мягкая эпиграмма
Пророчество о яблонях в цвету
Новые
Меню
