Матушка_расєя

Апокаліп-сісі до колін -

так її художник змалював -

ще кокошник, нібито гніздо,

на якому видатні сидять:

імператори, імператриці,

полководці, діячі мистецтв,

разіни, чекісти, ліс, тайга,

де розбійники собі гуляють,

вилітають звідти чорні круки,

гадять-сруть на апокаліп-сісі,

атомними випнуті стручками,

щось кричить беглузде і нахабне,

як бухий Єсенін в ресторані,

поціляє Льонька Пантелеєєв

у городового (чутно "Мурку”),

безпереревно хтось читає вірші,

декламує прозу, на роялі

висікає з клавішів перуни,

чорне з білим,

добре із поганим

перемішує скажений повар,

а з сюжетів постає той самий,

в кого різні очі... в заметіль

мчать карети, "Курськ” на дно пірнає,

камери стрекочуть і генсеки,

ще й бібліотеки з зібраннями

ленінів та хвойд національних

(українських також, як сьогодні

каламутні томики ж-данів),

заколотники на постаментах

(вічні, як Франко і обіцяв),

танки в Празі та вогні досвітні,

що їх прикликала Українка -

ген в Чорнобилі вони зблиснули!

а Шевченко виплекав рядочки,

у яких апокаліп-сісі

омочив гарячою сльозою,

проскакав Петро, зелений, мідний

в нікуди і під Ніву звалився,

заточившись в вирі декорацій,

шапку зняв Махно,

пішов під розстріл

чесний українець, на коліно

Івасюк став, страчений у лісі,

підпалили скит старообрядці,

Жуков ляпнув: "інших нарожають”,

у бараку зщулився Бандера,

Стус конає на холодних нарах;

ох, кайфосить матушка_расєя

при своїм недовгому тріумфі,

бо що значать ті роки, що висять,

як підгнілі двері на сортирі,

і в речах поцуплених гуляє,

й хвастає піснями, що стягнула,

і у дзеркалі себе не бачить,

від фіналу тягне й до фіналу,

стрьомна, безнадійно божевільна!

25.04.2023.

Другие произведения автора:

Крымский гербарий

Стеклолаз

Бог пришел