Його в минуле не пущу,
І відведу від місця муки,
Де був щасливий. Все прощу,
Ступивши в полум′я розлуки.
Відкривши душу на ходу,
Коханої я не торкнуся,
Хоч пішки по вогню пройду.
Та не згорю, тут залишуся,
Щоб знову стати молодим.
Без почуттів пізнав я лиха,
Без почуттів – звичайний мім,
Все позабув… чи з глузду з′їхав?!
… І зникне дим, і прийде час –
Я вийду з нього – врятувався!
Життя побачу без прикрас,
Зі сподіванням в справжнє щастя...
.
. На белорусский:
(вольны пераклад верша Сяргея Ясонава)
Новые
Меню
