вірші

* * *

Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.

ПЕРЕВОД с украинского ТАТЬЯНА ГОРДИЕНКО

Да, выросла я в Киевской Венеции.

Цвели у нас под окнами акации.

Вода же прибывала по инерции

и заливала все коммуникации.

Качались и причалы и привозы.

Киоски все сияли, как киотики.

Вода же заливала верболозы

по небо самое, по мягенькие котики.

О, как нам было весело! Ведь веснами

на чердаках мы жили и террасах.

Махало все и крыльями и веслами,

щипали козы сено на баркасах.

На лодочках, залитыми кварталами,

когда мы возвращались все из школы,

звенели смехом, солнцем и гитарами

балкончиков изящные гондолы.

И слушал месяц золотистым ухом

легенды про князей и страшных ханов.

И проплывал рыбак известный Трухан.

Труханов остров...Остров Тугорханов...

Потом покой наш бомбами накрыло.

Стропил торчали черные трапеции.

С годами пепел весь водою смыло

и детства деревянную Венецию.

Другие произведения автора:

"Вновь небо цвета олова..."

"Вновь небо цвета олова..."

"О, Мати Споручница грешных..."

Это произведение понравилось:

Михаил Петров

Юлиан Железный