***

                ***

О край дождей и непогоды,

Кочующая тишина,

Ковригой хлебною под сводом

Надломлена твоя луна.

За перепаханною нивой

Малиновая лебеда.

На ветке облака, как слива,

Златится спелая звезда.

Опять дорогой верстовою,

Наперекор твоей беде,

Бреду и чую яровое

По голубеющей воде.

Клубит и пляшет дым болотный…

Но и в кошме певучей тьмы

Неизреченностью животной

Напоены твои холмы.

         С.Есенин  (1917 г)

              ****

Мій краю, у дощах і непогоді,

Досвітня тиша мандрівна,

Немов надломлена хлібина,

Із піднебесся місяць вигляда.

Край переораної ниви

Малиново жевріє лобода.

На гілці хмари, наче слива,

Зоря у позолоті загляда.

І знову верствами сумними,

Супроти твоїх бід усіх

Бредучи відчуваю як яріє

По водах сизих ясний слід.

Клубочить в танці дим болотний…

І у дзвінкім покрові пізньої імли

Дивною невимовністю тварини

Напоєні твої в дрімоті пагорби.

Другие произведения автора:

ПРОФНЕПРИГОДНОСТЬ (уроки Чернобыля)

ВСАДНИКИ АПОКАЛИПСИСА

РЕВУЩИЕ ТРИБУНЫ

Это произведение понравилось:

Мирика Родионова

lana alanova