Простягаю я руки до Бога

Простягаю я руки до Бога

У безкраю і зоряну синь.

То є щастя звернутись до Нього

І душею нестись в далечінь.

Я відверто звертаюсь для того,

Що є сили прохаю, молю;

Щоб надав мені міцність і змогу

Подолати утому мою.

Я всім серцем завжди відчуваю,

Що я дОнька землі своїй є.

Але іноді сили не маю,

Дуже стомлене тіло моє.

Тіло можна втомити до болю,

Його знищити можна в борні.

Міцність Духа, Надію і Волю

Неможливо здолати в мені.

Не вагаючись ані хвилини,

Бо на роздуми часу нема:

Всю себе віддала б Україні,

Щоб прожити життя недарма.

Простягаю до неба я душу

У безкраю і зоряну синь.

Свою втому здолати я мушу,

Другие произведения автора:

Ветер свободы

Ангел мой

Памяти Владимира Высоцкого