Батьківський дім

Кімнати-пустки. Батько вмер.

А мати евакуювалась.

Щемить у серці. Відтепер

життя назавжди розірвалось.

Хто ходить тут? Невже це я?

Лунають незнайомі кроки.

Рука знімає не моя

з полиці книжку. На всі боки

хтось роззирається, мов гість.

Цього я, безперечно, знаю.

Він той, хто мною був колись!

Бездумно квіти поливаю…

Де брат? Родина брата де?

Ось стіл – ми на свята збирались

за цим столом. Вгорі гуде.

Бодай скоти ті підірвались

на власних бомбах всі разом.

Бодай поглинула їх прірва.

Ненависті ковтаю ком.

Думки, немов шалена злива.

Клянусь: хто згинув чи вцілів,

хто як порубана калина,  

одне ім’я несуть з двох слів:   

Непереможна Україна!

20.03.2022.

Другие произведения автора:

Бескрайняя баллада Франсуа Вийона

Центрифуга і газонокосилка

Искусство не принадлежит народу