Суворі тіні коло серця,
Забрали сон і відчуття,
І знову тяжко прокидатись,
Чому не забереш до себе?
Все мучиш серце підзиваєш,
Де очі світлі і глибокі,
Весь час мені здається,
Що скоро в прірву упаду,
Але стоїш ти завжди за спиною,
Хапаєш душу на крило,
А краще в небі рознесла,
І припинила всі страждання,
Аж ні колотиш і смієшся,
Коли від світла відречешся,
Кулак за спиною стискаючи,
Сльозу мою не донесеш,
Душею, сердцем надірвешся.
Другие произведения автора:
Усе упало у калюжу
У безодні страждання облиш
Герої помийних канав
Новые
Меню
