Чи має щось для мене значення,
Коли цілую любої уста
Під час минучого, як день, побачення
В ляльковій темряві вистав?
Дівчина тільки виглядає сплячою,
Аби скоріш наступний день настав...
Я мимо волі в тебе закохався -
Без досвіду, без дозволу...
Як дика пташка, в капелюх попався,
Дівчини з золотими косами.
Попався, та й навік зостався.
У клітці, з пелюстками... розами.
З ранковим сонцем очі підійми,
Та весняними барвами подихай.
Ти довго спала, мила, у пітьмі.
В ночі, що лиш здавалась тихою.
Ми теж - колись - були дітьми
Нам снилися і радощі - і лихо,
Але завжди ми були в снах людьми...
У нашім світі - гіркого напою
Знайдеться промінь сонячного літа.
Ти була... є... і будеш завжди тою -
Кому поет дарує дивні квіти,
Для кого стала ангелом... святою -
Єдиною - на всьому світі.
Я сповідаюсь вуличній громаді:
Мереживу будинків, паркам і садам.
І келих підіймаючи "За дам!",
Лише про тебе думаю насправді.
Нехай ти зараз не зі мною, а десь там -
Не стануть кілометри на заваді.
Оспівую вроду твою дівочу,
Русяве волосся, та лагідні очі -
Які моєму віршеві підказують слова.
Ти ввела моду на жіночність.
Ховати погляд твій - це злочин -
Той погляд, наче шовк... блават.
Ти так не схожа ліньями лиця
На жодну з тих земних створінь.
Ти пензлем намальована творця,
Що, захопившись, позабув про тінь.
Тепер перо напхненного митця -
Хитаючись від вітру у дворі,
Захоплено нотує вірш. Це я пишу тобі.
Вплітаючи в строфу усе твоє життя.
02.04.2013
Другие произведения автора:
"Не признал своего приятеля..."
Стремление к жизни
Вечерняя
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
